Епископат упц мп персоналии. Список епископов Украинской православной церкви (Московского патриархата). Научные труды, публикации
Текст Обращения опубликованный на сайте Информационно - Просветительского отдела УПЦ, приводим ниже без изменений.
"ЗВЕРНЕННЯ
єпископату Української Православної Церкви
до кліру, чернецтва та мирян
з нагоди 1030-ліття Хрещення Київської Русі
Всечесні отці, чесне монашество, дорогі брати і сестри!
Минає 1030 років із того часу, коли святий рівноапостольний князь Володимир прийняв хрещення сам і привів до Христа свій народ. Звідси, з берегів Дніпра, християнська віра поширилася у сусідні землі, внаслідок чого для всього східнослов’янського світу Київ став «другим Єрусалимом», а Дніпро - «другим Йорданом».
Хрещення Русі відкрило нову епоху в історії нашого народу. Світло Христової віри змінило духовне, моральне, суспільне і державне життя Київської Русі. Наші предки пізнали істинного Бога, заповіді Якого змінили їхні язичницькі звичаї.
Одним з найактуальніших для України наслідків прийняття віри в Єдиного Істинного Бога стало укріплення єдності давньоруського суспільства, єдності між племенами, які входили до складу Київської держави. Основою цієї єдності стала Київська Митрополія, законною і повноправною наступницею якої є Українська Православна Церква. Без перебільшення можна сказати, що саме православна віра і Православна Церква сформували душу нашого народу та сприяли розбудові нашої державності.
Сьогодні наша Церква постала перед багатьма викликами. Протягом останніх місяців в інформаційній сфері нашої країни не стихають суперечки щодо можливості надання Томосу про автокефалію. Ми підтверджуємо, що наявний канонічний статус нашої Церкви на теперішній час є цілком достатнім для того, щоб вона плідно звершувала свою місію серед свого народу. Спроби змінити цей статус призведуть лише до обмеження прав і свобод, якими наділена наша Церква, маючи права широкої автономії. До того ж, ці спроби не вилікують, а лише поглиблять розкол як в Українському Православ’ї, так і в українському суспільстві. Це стосується і можливого створення в Україні паралельної церковної юрисдикції.
Водночас ми спостерігаємо намагання зовнішніх сил перетворити Церкву на складову геополітики, ідеології та державної безпеки, про що в публічному просторі говориться відкрито. Такі заяви й такі намагання викликають у нас стурбованість, адже це суперечить покликанню Церкви. Українська Православна Церква виступає на захист канонічних основ свого буття, на захист своїх віруючих, яких часто шельмують та виганяють із храмів, на захист внутрішньої церковної свободи від втручання політичних сил.
Переконані, що Церква Христова не повинна бути інструментом у руках будь-якої держави чи політичної ідеології, звідки б вона не походила. Адже, Господь Іісус Христос заснував Церкву Свою не для обслуговування інтересів Римської імперії, в часи якої Він народився, звершував Свою спасительну місію, помер і воскрес. Господь заснував Свою Церкву для спасіння людських душ.
Разом з тим, це не означає, що Церква має бути відстороненою від народу та актуальних проблем, які переживають реальні люди, суспільство чи держава. Українська Православна Церква виховує в людях справжній патріотизм, тобто любов до Бога, до свого ближнього і Вітчизни. Тільки такий патріотизм може бути здоровим фундаментом для утвердження держави.
Висловлюємо жаль тим фактом, що діячі церковного розколу використовують сьогодні владу для того, щоб виправдати та легалізувати свій гріх проти Церкви. Прикро, що їхня деструктивна діяльність, постійні інформаційні випади та наклепи проти Церкви приводять до того, про що попереджав святий апостол Петро: «через них дорога істини буде в ганьбі» (2 Пет. 2:1-2). Внаслідок цього багато людей, які могли б прийти до лона Церкви, не приходять тому, що спокушаються такою діяльністю. Сподіваємося, що ті, хто так чинять, усвідомлять наслідки своїх дій і припинять завдавати шкоду Церкві Христовій.
Звертаємося також до всього духовенства Української Православної Церкви. Дорогі отці і браття! Єдність нашої Церкви безпосередньо залежить від нас! Ми поставлені «пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав Собі Кров’ю Своєю» (Діян. 20:28). Наше служіння полягає не в тому, щоб проповідувати якісь культурні чи політичні ідеї. Коли будь-яка світська ідеологія проникає в Церкву і руйнує її єдність, то наше завдання словом і ділом протистояти цьому та проповідувати людям не ту чи іншу земну ідеологію, а Христа - Який розпростер руки Свої на Хресті, щоб об’єднати всіх. Церква існує для того, щоб об’єднувати, а не розділяти людей. Отож, «Благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Іісуса Христа, щоб усі ви говорили одне і не було між вами розділень, а щоб ви з’єднані були в одному дусі та в одних думках» (1 Кор. 1:10).
Наші особливі слова сьогодні звернені до тих чад Української Православної Церкви, які проживають на Донбасі і страждають від бойових дій:
Брати і сестри! Ви не одинокі у ваших випробуваннях. Вся наша Церква нині молиться, співпереживає, допомагає і буде продовжувати молитися, співпереживати та допомагати вам. Ваші страждання і ваша біль відгукується болем у наших серцях. За словами апостола Павла, «страждає один член, з ним страждають усі члени» тіла, тобто Церкви Христової (1 Кор. 12:26). Висловлюємо вдячність архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім мирянам тієї частини Донбасу, де палахкотить полум’я війни, за вашу мужність, за перебування зі своєю паствою, за терпляче несення випробувань, котрі випали на вашу долю. Молимося Всемилостивому Богу і віримо, що війна скоро закінчиться і Бог кожну сльозу з очей ваших зітре (Одкр. 21: 4).
Святкуючи річницю народження нашого народу у Христі, ми маємо не лише згадувати про минуле й говорити про теперішнє, але й думати про майбутнє. Основним покликанням Церкви Христової на всі віки є виконання заповіді Спасителя: «Йдіть же навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мф. 28:19). Несення Слова Божого людям, які будучи навіть охрещеними, не живуть життям у Христі, - є найпершим і постійним нашим завданням.
Проповідь серед людей, які поки-що є далекими від Христа, місія серед молоді, діалог з інтелігенцією, з людьми, які мають сумніви у вірі, а також діалог з невіруючими, і загалом з усіма верствами нашого народу - все це є змістом місії Церкви в сучасному суспільстві. Соціальна діяльність - допомога бідним і знедоленим, переселенцям, всім людям, що страждають від війни на Сході України, - це втілення християнської любові, яку очікує від кожної віруючої людини Господь. А тому в умовах тих викликів, які сьогодні стоять перед Церквою, ми маємо трудитися на духовній ниві ще більш наполегливо, адже за словами святого апостола Павла: «Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння» (2 Кор. 6:2).
У день великої річниці - 1030-ліття Хрещення Київської Русі - підносимо молитовну вдячність і славослов’я в Трійці славимому Богу - Отцю і Сину і Святому Духу за дар хрещення. Молимось, щоб Господь сподобив нас бути достойними продовжувачами духовної справи святого рівноапостольного великого князя Володимира, берегти святу Православну віру та втілювати її в справах любові, милосердя і миру!
Благословення Боже нехай перебуває з усіма нами!
Мы, архиереи Украинской Православной Церкви, обеспокоенные судьбой Святого Православия на родной Украинской земле, обращаем внимание всей Полноты Православной Церкви, находящейся под омофором Святейшего Патриарха Московского и всея Руси, на недостойное поведение бывшего Предстоятеля Украинской Православной Церкви митрополита Филарета (Денисенко) и в связи с этим заявляем следующее:
- Митрополит Филарет крайне жестоко и высокомерно относится к подведомственному духовенству и к своим братьям по епископскому служению. Вместо отеческой заботы, любви и сострадания к младшей братии он стал на путь диктата и шантажа, что совершенно недопустимо в поведении православного архиерея, ибо и он, по слову святого апостола Павла, должен быть непорочен, как Божий домостроитель, не дерзок, не гневлив, не пьяница, не убийца, не корыстолюбец, но страннолюбив, любящий добро, целомудрен, справедлив, благочестив, воздержан (Тит. 1:7-8). Правило 27-е святых апостолов предписывает низвергать из священного чина тех епископов, пресвитеров или диаконов, которые совершают физическое и духовное насилие.
- Митрополит Филарет своей личной жизнью вносит соблазн в среду верующих, а также дает повод для поношения и хулы на Православную Церковь со стороны внешнего мира, за что, согласно 3-му правилу Первого Вселенского Собора и 5-му правилу Пятого-Шестого (Трулльского) Собора, подлежит строжайшему каноническому наказанию, ибо, как говорит Священное Писание, горе тому человеку, чрез которого соблазн приходит (Мф. 18:7).
- Митрополит Филарет, давший на Архиерейском Соборе пред Крестом и Евангелием слово безотлагательно созвать в Киеве Собор украинских епископов и заявить на нем о своей отставке и довыполнивший его, совершил клятвопреступление, влекущее за собой, согласно 25-му правилу святых апостолов, извержение из священного сана.
- Митрополит Филарет после завершения Архиерейского Собора Русской Православной Церкви от 31 марта — 5 апреля 1992 года злонамеренно, публично, через средства массовой информации пытался и пытается до сих пор извратить принятые на нем решения и тем самым явился клеветником и хулителем нашей Святой Православной Церкви и как таковой, по 6-му правилу Второго Вселенского Собора, несет строгую каноническую ответственность.
- Митрополит Филарет, проигнорировав решения Архиерейского Собора Украинской Православной Церкви от 27 мая 1992 года и потеряв совесть пастыря, святотатственно усвоил себе не принадлежащее право на священнодействия в качестве архиерея. В частности, он неоднократно совершал Божественную литургию и рукополагал диаконов, пресвитеров и даже епископов, не имея на то никакого полномочия со стороны Священного Синода. За такие действия ослушников канонической дисциплины 28-е правило святых апостолов подвергает полному отсечению от Православной Церкви: «Аще кто епископ, или пресвитер, или диакон, праведно за явные вины изверженный, дерзнет коснутися служения некогда ему порученного: таковый совсем да отсечется от Церкви».
Василий Великий в послании к Григорию пресвитеру, вошедшем в канонический свод под названием 88-го правила, предупреждает временно запрещенного клирика, что если тот, пренебрегая запрещением, дерзнет «коснуться священнодействия», то будет «анафема пред всем народом».
- Митрополит Филарет своими действиями учинил раскол в Церкви, за который он подлежит лишению сана на основании 15-го правила Двукратного Собора.
Все вышеизложенное мы повергаем суду Архиерейского Собора Русской Православной Церкви и настоятельно просим принять в отношении митрополита Филарета, как сознательного нарушителя церковного благочестия и канонического порядка, строгие меры взыскания, как того требуют священные каноны, следовать которым мы все торжественно обещались перед лицом Православной Церкви.
Митрополит Харьковский и Богодуховский НИКОДИМ
Митрополит Винницкий и Брацлавский АГАФАНГЕЛ
Архиепископ Черниговский и Нежинский АНТОНИЙ
Архиепископ Житомирский и Овручский ИОВ
Архиепископ Ровенский и Острожский ИРИНЕЙ
Епископ Волынский и Луцкий ВАРФОЛОМЕЙ
Епископ Ивано-Франковский и Коломыйский, временно управляющий Херсонской епархией ИЛАРИОН
Епископ Донецкий и Славянский АЛИПИЙ
Епископ Черновицкий и Буковинский ОНУФРИЙ
Епископ Тернопольский и Кременецкий СЕРГИЙ
Епископ Симферопольский и Крымский ВАСИЛИЙ
Епископ Кировоградский и Николаевский ВАСИЛИЙ
Епископ Сумской и Ахтырский НИКАНОР
Епископ Луганский и Старобельский ИОАННИКИЙ
Епископ Хмельницкий и Каменец-Подольский НИФОНТ
Епископ Днепропетровский и Запорожский ГЛЕБ
Страна:
Россия
Биография:
Родился 18 ноября 1979 г. в семье служащих в г. Скопине Рязанской обл. В 1995 г. окончил среднюю школу № 2 г. Скопина. В 1995-1997 гг. обучался в Рязанском духовном училище.
В 1997 г. поступил на 3-й курс Калужской духовной семинарии, которую окончил в 1999 г.
В 1999-2003 гг. обучался в Санкт-Петербургской духовной академии. В июне 2005 г. защитил дипломную работу по теме «Общество Иисуса (иезуиты). Контрреформационный аспект деятельности».
7 апреля 2000 г. в храме святого апостола Иоанна Богослова СПбДА ректором Санкт-Петербургских духовных школ архиепископом Тихвинским Константином поставлен во чтеца.
По окончании обучения в СПбДА решением Учебного комитета Русской Православной Церкви направлен в распоряжение управляющего Рязанской епархией для преподавательской деятельности в Рязанском духовном училище и в августе 2003 г. назначен преподавателем предметов История Русской Церкви и Общецерковная история.
В 2003-2004 гг. — эконом Рязанской духовной семинарии.
7 ноября 2004 г. в кафедральном соборе Рождества Христова г. Рязани архиепископом Рязанским и Касимовским Павлом рукоположен во диакона.
15 февраля 2005 г. в кафедральном соборе Рождества Христова г. Рязани архиепископом Рязанским Павлом рукоположен во иерея.
15 марта 2005 г. назначен проректором по учебной работе Рязанской духовной семинарии. 10 апреля 2005 г. награжден правом ношения набедренника и фиолетовой камилавки.
10 апреля 2006 г. назначен настоятелем подворья Спасо-Преображенского мужского монастыря г. Рязани на территории ГУЗ «Рязанская клиническая больница им. Н.А. Семашко».
В 2006 г. ко дню Святой Пасхи награжден правом ношения наперсного креста.
В июне 2007 г. решением Ученого совета Рязанской духовной семинарии назначен руководителем сектора повышения уровня духовного образования священнослужителей Рязанской епархии.
В 2010 г. проходил профессиональную переподготовку в Московской академии государственного и муниципального управления.
5 марта 2010 г. назначен благочинным 1-го Скопинского округа и настоятелем Никольского храма г. Скопина.
23 июля 2011 г. в Преображенском соборе Рязанского Кремля архиепископом Рязанским Павлом пострижен в мантию с именем Владимир в честь святого равноапостольного князя Владимира.
1 августа 2011 г. освобожден от должности проректора по учебной работе и назначен первым проректором Рязанской духовной семинарии. 22 августа 2011 г. назначен и.о. наместника Спасо-Преображенского монастыря г. Рязани.
Решением Священного Синода от 6 октября 2011 г. (журнал № 135) избран епископом Скопинским и Шацким.
25 ноября 2011 г. в рабочей Патриаршей резиденции в Чистом переулке Святейший Патриарх Кирилл возглавил чин наречения архимандрита Владимира во епископа Скопинского.
2 декабря 2011 г. за Божественной литургией в Храме Христа Спасителя в Москве Святейший Патриарх Кирилл возглавил хиротонию архимандрита Владимира во епископа Скопинского и Шацкого.
Образование:
1999 г. — Калужская духовная семинария.
2003 г. — Санкт-Петербургская духовная академия.
2010 г. — Московская академия государственного и муниципального управления.
Епархия:
Скопинская епархия
(Правящий архиерей)
Научные труды, публикации:
Слово архимандрита Владимира (Самохина) при наречении во епископа Скопинского и Шацкого.
- … Википедия
В статье представлены краткие актуальные сведения о епархиях Украинской православной церкви в составе Московского патриархата См. также статью Епархии Украины Название епархии Основание Правящий архиерей Территория Приходов Монастырей Благочиний… … Википедия
В списке представлены ныне живущие архиереи Русской Православной Церкви (Московского патриархата). Епископат Русской Православной Церкви насчитывает (на 20 декабря 2012 года) 313 человек, из них 219 епархиальные архиереи, в том числе… … Википедия
В Поместном Соборе участвуют все епархиальные и викарные архиереи (кроме почисленных на покой и находящихся под запрещением). Кроме них, от епархий выбирается по одному делегату от белого духовенства, от монашествующих и от мирян. Общее число… … Википедия
У этого термина существуют и другие значения, см. Украинская православная церковь. Украинская Православная Церковь Українська Православна Церква … Википедия
В статье представлены краткие актуальные сведения о епархиях Русской православной церкви (Московского патриархата). Все епархии перечислены по регионам их нахождения в алфавитном порядке. Титулы архиереев совпадают с названиями возглавляемых ими… … Википедия
В состав Русской православной церкви входят епархии прямого подчинения в России, Ближнем зарубежье, Америке и Европе, Китайская и Японская автономные православные церкви, самоуправляемые Украинская, Молдавская, Латвийская, Эстонская и Русская… … Википедия
Колыбель русского монашества Киево Печерская Лавра История Русской Церкви история Православной Церкви на территории исторической России. Современная как церковная, так и светская историография Русской Церкви в качестве начальной точки имеет… … Википедия
